Заборона примусової праці
Примусова праця заборонена. Кожна людина має право вільно вибирати рід своєї діяльності. Згідно з Конституцією до примусової праці не належать: військова або альтернативна служби, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.
Забороняється вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. Примус виконувати роботу, не обумовлену трудовим договором, карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років, або пробаційним наглядом, або обмеженням волі на строк до двох років.
Згідно з Кримінальним кодексом примусову працю входить в поняття «експлуатація». Воно використовується як кваліфікуючу ознаку злочину, наприклад, при торгівлі людьми. Також Кримінальний кодекс містить окрему статтю про експлуатацію дітей, яка карається пробаційним наглядом або позбавленням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Джерела: ст. 43 Конституції; ст. 31 Кодексу законів про працю; ст. 149-150, 173 Кримінального кодексу; ст. 3 Закону України “Про зайнятість населення” вiд 05.07.2012 № 5067-VI
Право на зміну роботи і звільнення
Кожен має право на вільний вибір роду діяльності. Згідно з Конституцією держава гарантує рівні можливості при доступі до професії.
Працівники повинні повідомити роботодавця про звільнення за власним бажанням не пізніше ніж за два тижні. У ситуації неможливості продовжувати роботу (переїзд на нове місце, вступу в університет, вагітність, вихід на пенсію і т.д.) трудовий договір повинен бути розірваний у будь-який час за бажанням працівника. Крім того, працівник має право звільнитися у будь-який час у разі порушення умов трудового договору, колективного договору або трудового права з боку роботодавця. Трудовий договір може бути розірваний у будь-який час за згодою сторін без спеціальних термінів повідомлення.
Джерела: ст. 43 Конституції; ст. 5.1, 36 i 38 Кодексу законів про працю
Порушення вимог до умов праці
Нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати 40 годин на тиждень. Тривалість понаднормової роботи не повинна перевищувати для кожного працівника 4 годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. У шестиденний робочий тиждень понаднормові не повинні перевищувати 12 годин на сумі, таким чином, загальна кількість робочих годин (нормальних і понаднормових) не може бути більше 52 в тиждень. Основний робочий час при ненормованому робочому дні не може перевищувати 40 годин та 6 днів на тиждень.
Джерела: ст. 21-1, 50 i 65 Кодексу законів про працю
