Щорічна оплачувана відпустка
Відповідно до трудового законодавства існують два види щорічних оплачуваних відпусток праці: основні і додаткові. Працівникам надаються щорічні відпустки зі збереженням роботи (посади) і середньої заробітної плати.
Право на щорічну відпустку надається громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які працюють в Україні, якщо вони працюють за трудовим договором на підприємстві незалежно від форми власності або виду діяльності. Тривалість основної щорічної оплачуваної відпустки - 24 календарні дні. Основний відпустку збільшено до 31 календарних днів для неповнолітніх працівників (до 18 років). Також передбачаються щорічні основні подовжені оплачувані відпустки для працівників деяких професій.
щорічна основна відпустка надається в залежності від групи інвалідності: I та II груп - тривалістю 30 календарних днів, III групи - 26 календарних днів. Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу. Особам з обмеженими можливостями здоров'я Щорічні додаткові відпустки надаються працівникам:
- за роботу із шкідливими і важкими умовами праці (35 календарних днів);
- за особливий характер праці (35 календарних днів);
- в інших випадках, передбачених законодавством.
Точна тривалість додаткової щорічної відпустки визначається колективним договором або трудовим договором залежно від тривалості зайнятості в конкретній організації. Загальна тривалість щорічних основної та додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, - 69 календарних днів.
Працівник може піти в щорічну оплачувану відпустку в перший рік роботи після закінчення шести місяців безперервної роботи у даного роботодавця. У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу.
До закінчення шести місяців безперервної роботи оплачувана відпустка за заявою працівника повинен бути надана:
- жінкам - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами і після неї;
- жінкам, які мають двох і більше дітей до 15 років або дитину з обмеженими можливостями здоров'я;
- особам з обмеженими можливостями здоров'я;
- неповнолітнім;
- чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю та пологами;
- особам, звільненим з військової служби, якщо вони були працевлаштовані протягом трьох місяців;
- сумісникам (в один час з відпусткою за основним місцем роботи);
- іншим особам згідно з законодавством.
Щорічна основна оплачувана відпустка за другий і наступні роки роботи може надаватися в будь-який час в році відповідно до графіка відпусток. Про час початку відпустки працівник повинен бути повідомлений під розпис не пізніше ніж за два тижні до його початку.
В стаж роботи, що дає право на щорічну основну оплачувану відпустку, включаються:
- час фактичної роботи;
- час, коли за працівником зберігається робоче місце без фактичної роботи;
- деякі види освіти;
- інші періоди по законодавству.
Наступні категорії працівників можуть піти в щорічну відпустку у зручний для них час:
- неповнолітні;
- особи з обмеженими можливостями здоров'я;
- ветерани праці;
- дружини (чоловіки) військовослужбовців;
- жінки з двома або більше дітей до 15 років або дитину з обмеженими можливостями здоров'я;
- жінки - перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами і після нього;
- інші особи за законодавством.
Щорічні основна та додаткові відпустки можуть надаватися працівникові таким чином, щоб він міг їх використовувати до кінця робочого року. Щорічну відпустку на прохання працівника може бути перенесена на інший період у разі відсутності повідомлення про час початку відпустки або несвоєчасної оплати. Щорічна відпустка буде перенесений чи продовжений в наступних ситуаціях:
- тимчасова непрацездатність;
- виконання працівником державних або громадських обов'язків;
- відпустку у зв'язку з вагітністю та пологами;
- відпустку в зв'язку з навчанням.
Щорічна відпустка за ініціативою роботодавця може бути перенесена на інший період тільки за письмовою згодою працівника та за погодженням з профспілкою, коли надання щорічної відпустки в раніше обумовлений період може несприятливо відбитися на нормальному ході роботи підприємства. У цьому разі частина відпустки тривалістю не менше 24 календарних днів повинна бути використана в поточному робочому році. Забороняється ненадання щорічної оплачуваної відпустки протягом двох років підряд. Щорічна відпустка не може бути перенесена неповнолітнім і працівникам, які мають право на отримання додаткової відпустки за роботу в шкідливих або важких умовах, особливого характеру праці.
Поділ щорічної оплачуваної відпустки на частини може бути зроблений за угодою між сторонами трудового договору. При цьому хоча б одна з частин цієї відпустки повинна бути не менше 14 календарних днів. Невикористану частину щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника тільки для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства. Частина щорічної оплачуваної відпустки надається у поточному або наступному робочому році. За угодою між працівником і роботодавцем може бути виплачена компенсація замість надання невикористаної частини відпустки.
Оплата щорічної відпустки повинна бути проведена не пізніше ніж за три робочих дні до його початку. Її розмір визначається шляхом множення середньої заробітної плати на кількість днів відпустки.
За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією (понад 24 календарних днів). Особам віком до вісімнадцяти років заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією не допускається.
Джерела: ст. 4, 6, 9 - 12, 24 Закону “Про відпустки” вiд 15.11.1996 № 504/96-ВР; ст. 74 – 76 Кодексу законів про працю; Постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 № 1290
Оплата неробочих святкових днів
Згідно з Кодексом законів про працю до неробочих святкових днiв в Україні відносяться:
1 січня - Новий рік
25 грудня - Різдво Христове
8 березня - Міжнародний жіночий день
1 травня - День праці
8 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939-1945 років
28 червня - День Конституції України
24 серпня - День незалежності України
14 жовтня - День захисників і захисниць України;
15 липня – День української державності.
Робота також не провадиться в дні релігійних свят:
25 грудня - Різдво Христове; один день (неділя) - Пасха; один день (неділя) - Трійця.
За поданням релігійних громад інших (неправославних) конфесій роботодавець надає особам, які сповідують відповідні релігії, до трьох днів відпочинку протягом року для святкування їх великих свят.
У дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. Така робота компенсується відповідно до Кодексу законів про працю. Робота у святковий та неробочий день оплачується у подвійному розмірі: відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.
Оплата у вказаному розмірі здійснюється за годинник, фактично відпрацьований у святковий та неробочий день. За бажанням працівника, який працював у святковий та неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку.
Джерела: ст. 72, 73 i 107 Кодексу законів про працю
Вихідні дні
Щотижневий вихідний день залежить від робочого тижня, встановленого в організації. При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, при шестиденному робочому тижні - один вихідний день. У будь-якому випадку тривалість щотижневого безперервного відпочинку не може бути менше 42 годин. Загальний вихідний день - неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні встановлюється графіком роботи організації з урахуванням профспілки. Обидва вихідних дні надаються, як правило, підряд.
На безперервно діючих підприємствах вихідні видають у різні дні тижня почергово кожній групі працівників. У магазинах, підприємствах побутового обслуговування, театри, музеї і т.п. вихідні дні встановлюються місцевими органами.
Джерела: ст. 67-70 Кодексу законів про працю
Перерви
Перерва для харчування – не більше двох годин. Обідня перерва не включається до робочого часу. Перерва на обід має надаватися, як правило, через 4 години після початку роботи.
Передбачені спеціальні перерви в роботі для обігрівання і відпочинку при роботі на відкритому повітрі або в закритих неопалюваних приміщеннях в холодну пору року i т.д. Тривалість перерви в роботі між змінами має бути не меншою подвійної тривалості часу роботи в попередню зміну.
Джерела: ст. 66, 168 Кодексу законiв про працю
