Професійні Спілки

Останнє оновлення: 27.10.2023

Право вступати до профспілок і створювати їх

Право створювати профспілки і вступати в них закріплено в Конституції. Свобода об'єднання гарантується. Обмеження для армії, органів внутрішніх справ та служби розвідки визначаються спеціальними законами. Іноземні громадяни та особи без громадянства не можуть створювати профспілки, але можуть вступати до профспілок, якщо це передбачено їх статутами. Професійна спілка - добровільна некомерційна громадська організація, яка об'єднує громадян, пов'язаних спільними інтересами за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання). До профспілки можуть входити як активні працівники, так і тимчасово безробітні, пенсіонери. Профспілка має право представляти інтереси працівників, бути незалежним, співпрацювати з роботодавцем з певних питань і брати участь в різних заходах. Закон про профспілки встановлює відкритий перелік прав і гарантій профспілкової діяльності.

Джерела: ст. 36 Конституції; ст. 3 i 6 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” вiд 15.09.1999 № 1045-XIV; ст. 243 Кодексу законів про працю

Свобода колективних переговорів

Колективний договір укладається на основі законодавства, зобов'язань сторін з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників і роботодавців.

Представники працівників і роботодавців мають право брати участь в колективних переговорах для підготовки, укладення або зміни колективних договорів (угод), а також ініціювати такі переговори. Будь-яка із сторін не раніш ніж за три місяці до закінчення терміну дії колективного договору, угоди письмово повідомляє інші сторони про початок переговорів. Друга сторона протягом семи днів повинна розпочати переговори. Комісія з ведення колективних переговорів формується на паритетній основі.

Представники сторін, що беруть участь в колективних переговорах, вільні у виборі питань для регулювання в колективному договорі в сфері соціально-трудових відносин. Умови колективного договору, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством та угодами, є недійсними. Законодавство України встановлює приблизний перелік таких питань:

  • оплата праці;

  • допомога та компенсації;

  • медичне забезпечення;

  • оздоровлення та відпочинок працівників;

  • зайнятість;

  • забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків;

  • заходи, спрямовані на запобігання, протидію та припинення мобінгу (переслідування), а також заходи щодо поновлення прав, порушених внаслідок мобінгу (переслідування);

  • робочий час і час відпочинку.

Колективні договори підлягають повідомній реєстрації місцевими органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Колективний договір набирає чинності з дня його підписання або дати, зазначеної в його тексті. Після закінчення строку дії колективного договору він продовжується до укладення сторонами нового або перегляду чинного, якщо інший строк не передбачено договором.

Якщо роботодавець порушив умови колективного договору, представники працівників мають право направити пропозицію щодо усунення цих порушень, що розглядається у тижневий термін. У разі відмови працівники мають право звернутися до суду. Ухилення від участі в колективних переговорах тягне за собою штраф від 3 до 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порушення або невиконання колективного договору тягне за собою штраф від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відмова у наданні запитуваної інформації для ведення колективних переговорів тягне за собою накладення штрафу від 1 до 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Джерела: ст. 10 - 20 Кодексу законів про працю; ст. 4, 7, 10 Закону України “Про колективні договори і угоди” вiд 01.07.1993 № 3356-XII; ст. 8 Закону України “Про соціальний діалог в Україні” вiд 23.12.2010 № 2862-VI; ст. 41-1 - 41-3 Кодексу про адміністративні правопорушення

Право на страйк

Конституція гарантує право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів. Відповідно до закону “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” страйк - тимчасове колективне добровільне припинення роботи з метою вирішення колективного трудового спору. Страйк застосовується як крайній засіб вирішення колективного трудового спору при відмові роботодавця задовольнити вимоги працівників або профспілки.

Рішення про оголошення страйку приймається зборами (конференцією) працівників за пропозицією представницького органу працівників. Рішення про оголошення страйку приймається, якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників (або дві третини делегатів конференції). Роботодавець повинен бути письмово повідомлений про майбутній страйк не пізніше ніж за 7 днів до її початку (страйк на безперервно діючому виробництві - за 15 днів). Роботодавець зобов'язаний у найкоротший термін попередити постачальників і споживачів, транспортні організації, а також інші зацікавлені організації про страйк. Під час страйку сторони повинні продовжити пошук шляхів вирішення колективного трудового спору.

Страйки забороняються у випадках:

  • порушення законодавства;
  • загрози життю і здоров'ю людей або навколишньому середовищу;
  • надзвичайного стану;
  • в армії, органах внутрішніх справ, прокуратурі, судах, органах влади.

Роботодавець, місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування і орган (особа), який очолює страйк, зобов'язані вжити необхідних заходів до забезпечення під час страйку працездатності підприємства, збереження майна, дотримання законності та громадського порядку, недопущення загрози життю і здоров'ю людей, навколишньому середовищу.

Участь у страйку не розглядається як порушення трудової дисципліни. Співробітники, які не беруть участі в страйку, отримують зарплату відповідно до законодавства і колективного договору.

Джерела: ст. 44 Конституції; ст. 17-28 Закону України “Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)” вiд 03.03.1998 № 137/98-ВР

Loading...