Допомога при Нещасних Випадків на Виробництві

Останнє оновлення: 27.10.2023

Інвалідність/ Допомога при нещасному випадку на виробництві

Соціальне страхування від нещасних випадків - система платежів при нещасному випадку на виробництві або професійному захворюванні, які спричинили фізичний збиток або психічну травму. Не встановлений мінімальний страховий період, необхідний для отримання допомоги при нещасному випадку на виробництві.

У відповідності з законом “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” передбачені наступні страхові виплати:

  1. щомісячна страхова виплата - страхове відшкодування втрати доходу, яка залежить від ступеня втрати працездатності;
  2. одноразова виплата - страхова виплата у певних випадках потерпілому (членам його сім'ї та чи іншим утриманцям померлого годувальника);
  3. страхова виплата дитині, яка народилась інвалідом внаслідок травми або професійного захворювання її матері під час вагітності;
  4. страхові витрати на медичну допомогу і соціальне забезпечення.

Детальніше про ці норми в Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджений Постановою Фонду соціального страхування.

Допомога по тимчасовій непрацездатності становить 100% середнього заробітку застрахованої працівника протягом перших п'яти днів тимчасової непрацездатності та ця допомога виплачується роботодавцем. Після закінчення цих п'яти днів допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування. Місячний розмір розраховується на підставі середнього заробітку застрахованої працівника до нещасного випадку і ступеня втрати працездатності.

Якщо потерпілий працює за сумісництвом, допомога буде виплачена в місці, де стався нещасний випадок на виробництві. Тим не менш, необхідно враховувати зарплату на всіх робочих місцях при підрахунку допомоги.

У разі повної стійкої втрати працездатності розмір допомоги залежить від групи інвалідності: 70% середнього заробітку застрахованого працівника при інвалідності I групи (непрацездатність і необхідність постійного догляду); 60% середнього заробітку II групі інвалідності (непрацездатність, однак, не вимагає постійного догляду); і 40% середнього заробітку при III групі інвалідності (неможливість виконання звичайної роботи).

У разі смерті застрахованого працівника від виробничої травми 30% місячного заробітку померлого працівника виплачується кожному утриманцю. Мінімальний розмір пенсії становить 100% від прожиткового мінімуму для непрацездатних.

Одноразова допомога розраховується на підставі ступеня втрати працездатності та 17-кратної величини прожиткового мінімуму для працездатного населення на день призначення допомоги. У разі смерті працівника допомога призначається в розмірі 100-кратного розміру прожиткового мінімуму на день призначення допомоги. Крім того, передбачено також положення про одноразову виплату при втраті годувальника в розмірі 20 прожиткових мінімумів на кожного утриманця. На дитину, яка народилася протягом 10 місяців після смерті годувальника, також передбачено дана одноразова виплата.

Якщо доведено, що працівник порушив правила охорони праці, одноразова виплата зменшується до 50%.

Середній заробіток для цих виплат обчислюється згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 у випадках, передбачених законом.

Джерела: ст. 1, 35-37, 40-42 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” вiд 23.09.1999 № 1105-XIV; ст. 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР; Постанова Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 440; Постанова Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266; Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджений Правлінням Фонду соціального страхування 19.07.2018 № 11

Loading...