Справедливе Ставлення

Рівна оплата праці

Згідно з Конституцією кожен має право на винагороду за працю без якої б то не було дискримінації. Кодекс законів про працю забороняє дискримінацію, включаючи порушення принципу “рівної оплати за рівну працю”. Дискримінація є кримінальним злочином. Відповідно до Кримінального кодексу дискримінація карається штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. У відповідності з Податковим кодексом один неоподатковуваний мінімум доходів дорівнює 17 гривням.

Закон “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” зобов'язує роботодавця здійснювати рівну оплату праці жінок і чоловіків при однаковій кваліфікації та однакових умовах праці.

Джерела: ст. 24 Конституції; ст. 2.1 Кодексу законів про працю; ст. 21 Закону України “Про оплату праці” від 24.03.1995 № 108/95-ВР; ст. 161 Кримінального кодексу; п. 5 підрозділу 1 розділу XX Податкового кодексу; ст. 17 Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” вiд 08.09.2005 № 2866-IV

Заборона дискримінації

Конституція і Кодекс законів про працю забороняють дискримінацію, а також гарантують рівність прав. Дискримінація з таких підстав забороняється відповідно до законодавства: раса; колір шкіри; політичні погляди; релігійні або інші переконання; підлога; гендерна ідентичність; сексуальна орієнтація; етнічне, соціальне походження; вік; здоров'я; інвалідність; ВІЛ або СНІД; сім'я і сімейні обов'язки; майновий стан; місце проживання; членство в профспілкових організаціях або участь у профспілковій діяльності; участь у страйках; подача позову або намір подати позов до суду для захисту своїх прав; мова; і будь-які інші критерії, які пов'язані з характером роботи або умовами її виконання.

Вимоги до віку працівника, освіті, стану здоров'я встановлюються тільки законодавством України. Особи, які вважають, що вони піддалися дискримінації на робочому місці, можуть звернутися до суду для відшкодування збитку.

Закон “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” також забороняє гендерну дискримінацію. До такої не відносяться:

  • спеціальний захист жінок під час вагітності;
  • обов'язкова строкова військова служба для чоловіків, передбачена законом;
  • різниця в пенсійному віці для жінок і чоловіків, передбачена законом;
  • особливі вимоги з охорони праці жінок і чоловіків, пов'язані з охороною їх репродуктивного здоров'я;
  • інше позитивну дію (позитивна дискримінація).

Жінкам і чоловікам забезпечуються рівні права та можливості у працевлаштуванні, просуванні по роботі, підвищенні кваліфікації та перепідготовці. Роботодавець зобов'язаний створювати умови праці, які дозволили б жінкам і чоловікам працювати на рівних засадах; забезпечувати як чоловіків, так і жінок можливістю поєднувати роботу і сімейні обов'язки; вживати заходів щодо створення безпечних умов праці.

Роботодавцям забороняється в оголошеннях про вакансії пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам, за винятком специфічної роботи, яка може виконуватися виключно особами певної статі. Також не допускається висувати різні вимоги працівникам, даючи перевагу одній із статей, а також вимагати від осіб, які влаштовуються на роботу, відомості про їхнє особисте життя, плани щодо народження дітей.

Роботодавці мають право робити позитивні дії, спрямовані на досягнення рівного співвідношення до жінок і чоловіків в різних сферах трудової діяльності, а також серед різних категорій працівників.

Колективні договори можуть містити положення, спрямовані на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, а також встановлювати терміни виконання відповідних положень.

Джерела: ст. 21, 24 Конституції; ст. 2.1, 22 Кодексу законів про працю; ст. 2 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” вiд 21.03.1991 № 875-XII; ст. 5 Закону України “Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності” вiд 15.09.1999 № 1045-XIV; ст. 1, 6, 17-18 Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” вiд 08.09.2005 № 2866-IV

Рівний доступ до професії

Рівні права для жінок і чоловіків гарантується Конституцією. Вона надає жінкам вільний вибір діяльності і професії. Відповідно до Конституції кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Але є деякі винятки з метою охорони здоров'я жінок. Не допускається найм жінок на важкі роботи, роботи з шкідливими або небезпечними умовами праці відповідно до переліку, затвердженого Наказом МОЗ України від 29.12.1993 № 256 (діє в частині глави 3  розділу  І  Переліку  важких  робіт  та  робіт  із  шкідливими і небезпечними умовами праці,  на  яких забороняється застосування праці  жінок,  яка  втрачає  чинність  з  дати, коли Україною буде завершено  процедуру   денонсації Конвенції про використання праці жінок на підземних роботах у шахтах будь-якого роду). Забороняється приймати на роботу жінок на роботи з підйомом і переміщенням вручну ваг, що перевищують максимальні межі, встановлені наказом МОЗ України від 10.12.1993 № 241. Закон “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” також забороняє гендерну дискримінацію, але допускає деякі заходи захисту жінок.

Закон “Про зайнятість населення” дає кожному право на вільний вибір місця, виду діяльності та занять.

Джерела: 21 i 43 Конституції; ст. 2.1 Кодексу законів про працю; Наказ Міністерства охороны здоров’я України вiд 29.12.1993 № 256; Наказ Міністерства охороны здоров’я України вiд 10.12.1993 № 241; ст. 6 Закону України “Про зайнятість населення” вiд 05.07.2012 № 5067-VI; ст. 6 Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” вiд 08.09.2005 № 2866-IV; Наказ Міністерства охорони здоров'я № 1254 від 13.10.2017

loading...