Соціальне Забезпечення

Пенсія по старості

Законодавство України передбачає забезпечення пенсіями по старості. В даний час діють перехідні норми, які будуть переглядатися. Мінімальний вік для отримання пенсії по старості становить 60 років для чоловіків і 60 років для жінок. Чоловіки повинні мати принаймні 35 років страхового стажу, в той час жінки - 30 років.

До страхового стажу зараховуються періоди отримання вищої освіти, служби в армії, догляду за людиною з обмеженими можливостями здоров'я або дітьми у віці до трьох років, безробіття за умови пошуку роботи, якщо за ці періоди сплачувалися внески.

Передбачена часткова виплата пенсії, якщо кількість років страхового стажу менше, ніж потрібно, проте, як мінімум, становить 15 років. Пенсія по старості може бути відстрочена на період від одного до десяти років після досягнення звичайного пенсійного віку. Передбачені також соціальні пенсії по старості (соціальна допомога) для чоловіків (від 63 років) і жінок (від 63 років) з низьким рівнем доходу і не потрапляють під дію закону про страхової пенсії по старості.

Конкретний відсоток базової заробітної плати виплачується за кожний повний рік роботи.

Базова заробітна плата ґрунтується на середнiй заробітнiй платi в країні за 36 місяців, що передує року виходу на пенсію, та заробітку застрахованого працівника. Мінімальна пенсія становить прожитковий мінімум для непрацездатних, а максимальна пенсія в 10 разів перевищує цю суму. Щомісячна виплата зменшується пропорційно кількості років страхового стажу, якщо він менше 35 років (для чоловіків) і 30 років (для жінок). У разі відкладеного пенсії її розмір збільшується на 0,5% за кожен додатковий місяць страхового стажу, якщо пенсія відкладається до 60 місяців після звичайного досягнення пенсійного віку. Коефіцієнт збільшується до 0,75% за кожен додатковий місяць після перших 60 місяців. Соціальна пенсія по старості складає 30-100% прожиткового мінімуму непрацездатних.

Існують обмеження розмірів страхових пенсійних виплат. Мінімальний розмір пенсії для чоловіків зі страховим стажем 35 років і жінок зі страховим стажем 30 років встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для непрацездатних. Максимальний розмір пенсійного страхування пенсії не повинен бути вище ніж 10 прожиткових для непрацездатних. Прожитковий мінімум встановлюється законом про бюджет відповідного року.

Особи, які одержували трудову пенсію до набрання чинності системи страхування, продовжують отримувати пенсію у відповідності з Законом України “Про пенсійне забезпечення”.

Є додаткове пенсійне забезпечення для окремих категорій людей, що передбачено спеціальним законодавством, наприклад, Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Джерела: ст. 2, 9, 24-28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” вiд 09.07.2003 № 1058-IV; ст. 2, 12, 13 i 19 Закону України “Про пенсійне забезпечення” вiд 05.11.1991 № 1788-XII; ст. 49 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 № 796-XII

Пенсія у зв'язку з втратою годувальника

Закон передбачає отримання допомоги у зв'язку з втратою годувальника. Залежно від віку годувальника на момент смерті, він повинен мати від одного до п'ятнадцяти років страхового стажу. Право на допомогу мають чоловік, батько і мати пенсійного віку або мають інвалідність, діти у віці до 18 років (вікова межа підвищується до 23 років для студентів або сиріт; немає обмежень за віком для людей з обмеженими можливостями здоров'я). При відсутності чоловіка посібник у зв'язку з втратою годувальника виплачується батькам, брату чи сестрі, бабi чи дідові померлого годувальника, якщо вони не працюють і піклуються про дитину у віці до 8 років померлого годувальника.

Передбачені також положення про додаткові і часткових виплат допомоги.

Члени сім'ї померлого годувальника визнаються утриманцями, якщо вони були на його повному забезпеченні або одержувачі допомоги, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Допомога у зв'язку з втратою годувальника виплачується в таких розмірах:

■       для одного непрацездатного члена сім'ї - 50% пенсії за віком померлого годувальника;

■       для двох або більше непрацездатних членів сім'ї - 100% пенсії за віком померлого годувальника в рівних частках.

Допомога у зв'язку з втратою годувальника для сиріт розраховується на основі розмірів пенсій кожного з батьків.
На всіх членів сім'ї, які перебували на утриманні померлого годувальника призначається одна соціальна виплата. Допомога у зв'язку з втратою годувальника встановлюється на період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним.

Пенсійна доплата - різниця між пенсією утриманця і 100% (на одного утриманця) місячного прожиткового мінімуму для непрацездатних. Відсоток підвищується до 120% на двох утриманців і 150% на трьох утриманців. Якщо застрахована особа має менше 30 років страхового стажу, допомога у зв'язку з втратою годувальника зменшується пропорційно стажу. Існує також допомога на поховання, яка виплачується у вигляді одноразової суми і становить 10 мінімальних місячних заробітних плат. Прожитковий мінімум встановлюється законом про бюджет відповідного року.

Особи, які одержували допомогу у зв'язку з втратою годувальника до вступу в силу системи страхування, продовжують його відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Допомога по втраті годувальника у випадку смерті в результаті нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання призначається відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Джерела: ст. 9, 36-39 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” вiд 09.07.2003 № 1058-IV; ст. 2, 37-38, 44, 48 Закону України “Про пенсійне забезпечення” вiд 05.11.1991 № 1788-XII; Закон України “Про Державний бюджет України на 2022 рік” від 02.12.2021 № 1928-IX; Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” вiд 23.09.1999 № 1105-XIV

Пенсія по інвалідності

Страхову допомогу по інвалідності призначається в разі втрати працездатності (повної або часткової), викликаної захворюваннями. Допомога по інвалідності виплачується громадянам з обмеженими можливостями здоров'я I, II або III групи. Встановлення інвалідності проводиться державними медичними і соціальними установами. Допомога по інвалідності виплачується незалежно від зайнятості і часу встановлення інвалідності. Право на виплату допомоги по інвалідності залежить від групи інвалідності, віку і страхового стажу. Допомога по інвалідності призначається на весь період інвалідності. Передбачені такі розміри допомоги по інвалідності:

• I група інвалідності (непрацездатність і необхідність постійного догляду) - 100% пенсії за віком;
• II група інвалідності (непрацездатність, однак, не вимагає постійного догляду) - 90% пенсії за віком;
• III група інвалідності (неможливість виконання звичайної роботи) - 50% пенсії по старості.

Для того, щоб отримати допомогу для I групи інвалідності, застрахована особа повинна мати принаймні один рік страхового стажу у віці до 25 років і два роки страхового стажу у віці від 26 до 59 років. Для отримання допомоги по II або III групи інвалідності застрахована особа повинна мати один рік страхового стажу у віці до 23 років і від двох до чотирнадцяти років страхового стажу у віці від 24 до 59 років. Передбачено також соціальну допомогу по інвалідності, якщо особа з обмеженими можливостями здоров'я має низький дохід і не має права на страхову допомогу по інвалідності або допомога у зв'язку з нещасним випадком на виробництві.

Інші заходи соціального захисту людей з обмеженими можливостями здоров'я встановлюються Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” (освіта, житло і т.д.).

Особи, які одержували допомогу по інвалідності до вступу в силу системи страхування, продовжують його відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”. Допомога по інвалідності в результаті нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання призначається відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Джерела: ст. 4 Закону України “Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні” вiд 21.03.1991 № 875-XII; ст. 2, 23, 29 Закону України “Про пенсійне забезпечення” вiд 05.11.1991 № 1788-XII; ст. 9, 30, 31, 33 - 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” вiд 09.07.2003 № 1058-IV; Закон України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” вiд 23.09.1999 № 1105-XIV