Лікарняний

Оплата тимчасової непрацездатності

Роботодавець зобов'язаний оплачувати працівникам лікарняний. Підставою для виплати є листок тимчасової непрацездатності.

Кабінет Міністрів встановлює розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності у відповідності з законом “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”. Він визначає єдиний порядок встановлення розміру допомоги по тимчасовій непрацездатності протягом перших п'яти днів (які будуть оплачуватися роботодавцем) і з шостого дня лікарняного (які будуть оплачуватися за рахунок фонду соціального страхування). Допомога по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованій особі за весь період тимчасової непрацездатності до дня відновлення (або встановлення інвалідності).

У відповідності з законом “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності залежить від страхового стажу:

  • 50 % середнього заробітку – до 3 років страхового стажу;
  • 60 % середнього заробітку - від 3 до 5 років страхового стажу;
  • 70 % середнього заробітку, від 5 до 8 років страхового стажу;
  • 100 % середнього заробітку - більше 8 років страхового стажу для окремих категорій за законодавством (постраждалий внаслідок Чорнобильської катастрофи; здійснює догляд за дитиною до 14 років, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; ветеран Другої світової війни, пережив чоловік ветерана або солдата, убитого в бою; донор крові).

Якщо стаж страхування (протягом останніх 12 місяців до настання страхового випадку) становить менше шести місяців, оплата тимчасової непрацездатності буде проведена в розмірі нарахованої заробітної плати, але не вище місячної мінімальної заробітної плати. Сума оплати днів тимчасової непрацездатності в місяць не повинна перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (25 прожиткових мінімумів для працездатного населення).

Середній заробіток для цих виплат розраховується відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266 в випадках, встановлених законом.

Джерела: ст. 19, 20, 22, 24 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” вiд 23.09.1999 № 1105-XIV; ст. 1 i 7 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” вiд 08.07.2010 № 2464-VI; Постанова Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 440; Постанова Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 № 1266; ст. 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР

Безкоштовне медичне обслуговування

Охорона здоров'я є одним з пріоритетних напрямів державної діяльності.Кожна людина має право на безкоштовну медичну допомогу в гарантованому обсязі, встановленому підзаконними актами. Система стандартів у сфері охорони здоров'я складається з державних соціальних норм і галузевих стандартів. Державні соціальні стандарти у сфері охорони здоров'я включають в себе:

  • перелік та обсяг гарантованого рівня медичної допомоги;
  • обсяг діагностичних, лікувальних та профілактичних процедур;
  • показники якості надання медичної допомоги;
  • нормативи пільгового забезпечення окремих категорій населення i медичних організацій лікарськими засобами та іншими спеціальними засобами;
  • нормативи забезпечення стаціонарною медичною допомогою;
  • нормативи забезпечення харчуванням медичних організацій.

Передбачаються такі види медичної допомоги: екстрена, первинна, вторинна (спеціалізована), третинна (високоспеціалізована), паліативна, а також медична реабілітація. Спеціалізована медична допомога надається в стаціонарних або амбулаторних умовах.
Джерела: ст. 7, 12, 14.1 и 33 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19.11.1992 № 2801-XII; ст. 11 Закону України “Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 05.10.2000 № 2017-III

Гарантії зайнятості

Як правило, забороняється розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця в період тимчасової непрацездатності. Тим не менш, трудовий договір може бути розірвано у випадках ліквідації організації або відсутності працівника на робочому місці протягом більш як 4 місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, за винятком відпустки вагітності та пологах і деяких специфічних захворювань.

Джерела: ст. 40 Кодексу законів про працю

При использовании материалов сайта обязательна ссылка © WageIndicator 2017: Mojazarplata.com.ua/ua - Лікарняний