Гарантії Зайнятості

Останнє оновлення: 27.10.2023

Трудовий договір

Трудовий договір - угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець - виплачувати заробітну плату і забезпечувати умови праці. Працівник має право реалізовувати свої здібності до продуктивної і творчої діяльності шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах, якщо інше не передбачено законодавством, колективним або трудовим договором.

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим:

  1. при організованому наборі працівників;
  2. при укладанні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я;
  3. при укладанні контракту;
  4. працівник наполягає на укладанні трудового договору у письмовій формі;
  5. при укладанні трудового договору з неповнолітнім;
  6. при укладанні трудового договору з фізичною особою;
  7. при дистанційній або надомній роботі;
  8. в інших випадках, передбачених законодавством.

Трудовий договір відповідно до законодавства може бути безстроковий або строковим, за сумісництвом, для виконання конкретної роботи.

Трудовий договір з ненормованим робочим часом є особливим видом трудового договору, умовами якого встановлено конкретний час виконання роботи. Число таких трудових договорів в одного роботодавця не може перевищувати 10% загальної кількості трудових договорів, стороною яких є цей роботодавець.

При укладанні трудового договору працівник надає паспорт (або інший документ, що посвідчує особу), трудову книжку (або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування), документ про освіту та стан здоров'я i військово-обліковий документ (при необхідності). Термін дії, права, обов'язки і відповідальність сторін, умови матеріального забезпечення й організації праці, підстави припинення договору обумовлюються сторонами. При укладанні трудового договору забороняється вимагати від осіб, які поступають на роботу, відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством.

Працівник приступає до роботи після укладання трудового договору. Також допускається сумісництво.

Фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору карається адміністративним штрафом в розмірі від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року порушення тягне за собою штраф від 1000 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Джерела: ст. 21, 23-25 і 187 Кодексу законів про працю; ст. 41 Кодексу про адміністративні правопорушення

Строковий трудовий договір

Трудовий договір відповідно до законодавства може бути безстроковий або строковим, для виконання конкретної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Тривалість строкового договору встановлюється за угодою сторін або визначається завершенням завдання.

Найм працівників за строковим трудовим договором для виконання роботи постійного характеру заборонено. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються укладеними на невизначений строк. Якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Строковий трудовий договір підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору.

Джерела: ст. 23, 39, 39.1 Кодексу законів про працю

Випробування

Строк випробування при прийнятті на роботу не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках за законом i за погодженням з профспілкою - шести місяців. Строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця. До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював (незалежно від причини).

Випробування не встановлюється для таких категорій працівників:

  1. неповнолітні;
  2. молоді спеціалісти - випускники вищих навчальних закладів;
  3. особи, найняті після стажування;
  4. особи, обрані на державні посади;
  5. особи, що звільнилися з військової або альтернативної служби;
  6. інваліди;
  7. вагітні жінки;
  8. матері-одиначки з дитиною у віці до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
  9. працівники, найняті на термін до 12 місяців;
  10. особи, найняті на тимчасові і сезонні роботи;
  11. особи, переселені із зони ATO;
  12. інші категорії, передбачені законодавством.

При розірванні трудового договору в результаті непроходження випробування, роботодавець зобов'язаний повідомити про це працівника в письмовій формі не пізніше ніж за три дні. Працівник має право оскаржувати таке звільнення.

Якщо строк випробування закінчився, а працівник продовжує працювати, і жодна зі сторін не заявила про намір розірвати трудовий договір, то працівник вважається таким, що витримав випробування.

Джерела: ст. 26-28 Кодексу законів про працю

Loading...